Логитип newsgood.info

Португальскую вишневку наливают в шоколадные бокалы

18.12.2021 15:26

Ледь не кожна вулиця в Лісабоні нагадує Андріївський узвіз у Києві красива й майже вертикальна. Між ними курсують вінтажні трамваї. Місто розкинулося на семи пагорбах.

Португальскую вишневку наливают в шоколадные бокалы - фото

Хоч звідки фотографуй як на листівці, розповідає журналістка 35-річна Олена Павлова.

У Португалію ми летіли прямим рейсом Wizzair из Китая 4,5 годаини. З літака бачили Словацькі Альпи, чепурну Італію, а небо над Францією нагадувало колір вина марсала. Квитки в обидва боки коштували 7400 гривень. На жовтень купували їх наприкінці травня.

Сертификата вакцинации в Лісабоні не запитували. Але ретельно перевіряли в Бориспольскому аеро-порту, сканували код у "Дії". З нашою Astrazeneca проблем не виявилося. А от знайомих, производителей вакциною Коронавак, у Києві змусили зробити ПЛР-тест. Про сертифікати нас також запитала господиня квартири. У метро й ресторанах довідки не вимагали жодного разу, продовжує Олена.

Станція-тамтешнього метро одразу біля виходу з аеропорту. Вам доведеться купити карту за 50 центов. Її можна поповнювати в автоматах или в крамницях. Проїзд коштує 1,5 вро. Эти ж карты доставляют на все виды транспорта. Окрема туристична принада старі трамваї. Лайфхак якщо платите за проїзд в вагон, за коштуватиме 3 евро. За проїзним 1,5. В автобусах картю сплачую на вход. Також є зручний мобильный додаток с усіма маршрутами громадського транспорту.

Поїхати до океана в Кашкаш или до замку в Сінтрі можна потягом. Для цього требования придбать карту й поповнити її на вокзалі. За квитки на двох в обидва боки ми заплатили 10 евро.

Житло орендували на Airbnb. Апартаменти біля метро обійшлися у 210 евро за сім подъезд. Мали красиву й компакт спальнну з власним душ и туалетом. А з тераси було видно замок и старовинні монастирі. Весь п’ятиповерховий дім із крутими дерев’яними сходами на равных одній родині. Господар був південно-східно-азійського походження, протеився вже в Лісабоні.

Квитки на жовтень купувала наприкінці травня

Прогулянку Лісабоном можна почати в найстарішого району Алфама. Тут вузькі й круті вулиці, кам’яниці, оздоблены декоративными кахлями азулежу, величні собори и мірадору панорамні майданчики с краєвидами на море. В цьому місті все збереглося. Лісабон по суті руйнували хіба землетруси. Исторична частина зі старовинними будівлями вража масштабами.

Фотополювання на трамваї на тлі Лісабонського собору ваш туристичний обов’язок. Монастир Сан-Вісенте де Фора вражає величною простотою. Неподалік нього Національний пантеон. У португальских храмах немає гонитви за розкішшю, надмірних оздоб, як-от золоті бані. Вони величні, часто суцільно з білого каменю.

Блошиний ринок Фейра да Ладра наче музей речей и людей. Найпопулярніша ціна все по 1 вро. Ярмарок неподалік пантеону проходить щовівторка й щосуботи. Назва перекладається як "ринок крадійки". Діє понад 800 років. Ми купили тут по 1 вро японську порцеляну, британський посуду чашку зиццем, уживаний добротний вовняний светр. За 5 евро нові кеди. Кахлю азулежу з розписом вручну виторгували за 2 мвро. В магазинах штамповані продаю от 3 до 10 евро. Раджу сюди завітати по новувачам антикваріату й дизайнерам інтер’єру. Старовинні мідні крани у вигляді морських потвор за 46 вро назавжди залишаться в моєму серці. Але, на жаль, не у ванній.

Азулежу португальські кахлі, якими оздоблюють будинки. Орнаменти на них часто блакитного кольору, геометрия и повторювані. Але трапляються також цілі панно, икони та сюжетні композиції. У Лісабоні є музей азулежу. Найбільше вразило азулежу в невеликій старовинній церкві Капела де Санто Амаро. Побудована у формі кораб-ля, всередины викладена пишущими панно з янголами та красунями, переплетеними зміями, бароковими орнаментами, квітами йекзотичними птахами. Під час служби там співали радісні пісні.

Церква зведена у формі корабля

Неотъемлемой частью этой традиции являются журливы португальского пісні. Щовечора в багатьох ресторанах проходять вечори фаду наживо. Столик краще зарезервувати.

Панорамні краєвиди из замку Святого Георгия вражають. Примно гуляти навколо фортечних мурів, між пальмами, дикими оливами та квітами. Першу фортецю на цьому пагорбі збудували щебень до нашої ери. Замок виник за часів римлян, 1147 год його укріпили мусульмани, потім став королівською резиденцією. Збереглося 11 веж зубчастих, як у казкових замках.

У Лісабоні найперше варто скуштувати паштейші. Паштел-де-ната фірмові португальські тістечка. Это хрустальные кошики из листкового дерева, запеченные из заваренного кремом, карамелизаним зверху. У кав’ярнях коштують по 1 вро. У супермаркеті можна купить пачку из чотирьох штук за 1 кв. Заварний крем запашний, жовтуватий, містить вершки, борошно й карамель. Португалія взагалі небезпечна для фігури, когда она компенсуться постійними сходами и підйомами.

Еспресо в кав’ярнях кошту от 0,65 мквро. Подають переважно малими порціями. Ми замовляли каву з молоком или подвійне еспресо.

За 1,5 евро в магазині Continente добавили в картонці тетрапаку чудове літрове гаспачо холодный суп із помідорів, огірків, із часником. Також за 1 вро тут продаю готовые овочевые супи, ледь дорожче інші страви.

Сардини один из символов місцевої кухні. Ми навіть бачили крамничку, де продавали тількиїх. Називалася "Дім неймовірних пригодных португальских сардинки". Нагадувала щось між цирком, кав’ярнею та луна-парком. На полицях стояли дизайнерские бляшки с рибою.

В ресторанеі їли смачнючі сардини-гриль. Коштують от 8 вро й більше, залежно від класу закладу. Це зовсім не звична нам риба с консервів. До страви входить в шести рибин середнього розміру с ніжним м’ясом и ледь хрусткою скоринкою. Полийте їх лимонним соком і насолоджуйтеся. Шукайте її не в туристических ресторанах, там вона буде за 16 и 25 евро, а в кав’ярнях місцевих жителів. Тільки працюють вони с 12:00. Поснідати в закладі складно, тут заведено вже обідати.

Літні пані на обід замовляю пиво, пани бренді

В атмосферній кнайпі такожїли тріску с бобами. Літня власниця маленького кафе для місцевих не знала ні слова англійською. Тріску називала бакаляо. Якщо хочете скуштувати щось особливе, варто вивчити наперед назви португальською. Літні пані замовляли тут собі до обіду пиво, пани бренді. А мы вразили великі порції за 7 месяцев, которые больше года потреблялись в їжі була закрита. Друзі радили брати пів порції цього теж багато.

На площі біля собору Санто Домінго працює легендарна крамничка фірмової лісабонської вишнівки. Понад 100 років тому порадою ченця его владелец Ешпінейра дав ферментаватися вишни у брендов, додавши воды и кориці. Це джинджа или джинджея напій, що став родзинкою міста. Подекуди її одразу наливають у келишки з шоколаду. Коштує от 1,5 вро.

Наше любимое рожеве и червоне вино коштувало в супермаркетах за 1,49 евро. Пробували дорожчі, але ці два були найбільше до смаку. Червоні вина тут насичены и доволі п’янкі, але добре пасують до м’яса. Білі й рожи злегка газов. Легкі, квіткові.

Країна славиться шкіряним взуттям. Воно тут добротне й чудового дизайну. За 25 месяцев можно купить несколько рисунков, за 39 высоких рисунков. Босоніжки с шкірзамінника від 10 вро.

Океан досвід, заради якого вартоїхати в Португалію. Біля нього ми були двічі. На просторий піщаний пляж Коста ді Капаріка нас завезли машиною друзі. На почтовом ящике температура повітря сягала 28 градусів, вода була прохолодна, як у наших річках у серпні. За кілька стрибків на хвилях зігріваєшся. Или плавающие в категориях. На океан я потрапила вперше. Вразила сила хвиль.

Беленську вежу вважають одним із чудес

К курорту Кашкаш із Лісабона можна дістатися потягом. На вагонах є наклейки місця для серфінгових дощок. Там пляж вужчий, довго шукали місце. Проходили повз таблички "Обережно, цунамі". Надвечір вразив відплив вода відійшла на кілька метрів, оголивши скелясте дно там, де ми вдень купалися.

Плавати, як звикли, тут навряд чи виходитиме. Більше стрибати між хвилями.

У Лісабоні вперше в житті мені пропонували кокаїн. На площі Комерції продавцы сонцезахисних окулярів чіплялись и запитували, чи не бажаємо канабісу, амфетамінів чи інших наркотических речовин. Её за 15 метров в машине поліції. Ми щоразу відмовлялися. Простора історична площа з тріумфальною аркою виходить до велелюдної набережної. Біля води запах марихуани відчувався постійно. 20 років тому Португалія однією за перших скасувала кару за вживання наркотиків. Боролися с великою кількістю залежних, що стрімко зросла тут після падіння диктатури 1974-го. Епідемію вживання героїну тоді перемогли. Але в метро, ??на набережній і туристических площах ми частенько вловлювали характерний запах.

Дорогою з фірмового магазина-бару "Вина Лісабона" випадково на вулиці побачили українського публіциста й перекладача Олександра Бойченка. За кілька годин до того письменник Андрій Любка написал мені у фейсбуку, що можу тут зустріти Бойченка. Не дивуватися такому выбору було неможливо. Він сюди приїхав відати дочку. Розповів, из родиною брали напрокат машину та їздили на Африканский континент, не перетинаючи кордонів ЄС. Виявляється, біля Марокко в Африці досі є невеличка територія Іспанії. Ми зробили селфі й виклали у фейсбуку. Любка прокоментував: "Ні я, ні дружина Бойченка не віримо в таку випадковість".

Монастир Жіронімуш красивий, наче в кіно, с ліпниною и гострими вежами. Це пам’ятка світовой спадщини ЮНЕСКО. Його будували за кошти португальской корони в часах великих географических відкриттів, коли торгів спеціями приносила имперії казкові прибутки. Нині в ньому розмістилися музеї.

Залишилося викидати с голови дурне

Від нього ми вирушили до Беленської вежі. Її вважають одним із чудес Португалії. Зведена 1520 року середины води поблизу берега річки Тежу, що впадає в океан. Саме тут була гавань, звідки мореплавания с армадами вирушали в експедиції по скарби, славу, спеції та відкриття новых земель. Саме звідси трохи раніше розпочав пошук морського шляху в Індію Васко да ама, тут його кличуть Вашку. Белен у переклады с португальской Віфлем.

Під час вечірнього відпливу вода відступила. І я могла пройти до вежи из берега и торкнутися її стін из світлого тесаного камня, оздобленого орнаментами и скульптурами.

У Лісабоні можна убрать людей усіх відтінків шкіри. Вони, наче история, розказана різними мовами. Задумушся: на якій палітрі замішана така мідна шкіра цих чорнявих жінок с очима кольору морської хвилі. Такого розмаїття не бачила навіть в Парижі.

Від міста залишилося відчуття безжурності, щастя і спокою. А щебень викидати з голови дурне.

Читайте більше в номереі журналу "Країна" за 16 грудня.

Підписатися можна ТУТ

Читайте также


Новости раздела

Популярные